Токсична родина: як знаходити спільну мову з батьками?

Тотальний контроль, маніпуляції та самоствердження – неповний перелік того, з чим можна зіткнутися в родині. Ці прояви не завжди бувають усвідомленими та інколи маскуються під турботу чи спробу поділитися багатим життєвим досвідом. Однак об’єднує їх токсичність. Цей термін сьогодні можна почути в контексті розмов про романтичні, навчальні та робочі стосунки. Доволі часто вирішенням проблеми стає розрив відносин і втеча. Та наскільки це дієвий спосіб в ситуації, коли токсичною є твоя сім’я? Разом із психологинею Юлією Савчук розбираємося, чому токсичні стосунки в родині мають шкідливий вплив на твоє дорослішання, та чи є шанс достукатися до батьків.

Що ще за токсичні стосунки?

Це стосунки, в яких процес виховання та спілкування в родині відбувається нездоровим чином. Якщо батьки вирішують свої проблеми за допомогою дітей (нереалізованість, соціальний статус, суспільна думка, комфорт, добробут, самооцінка), або використовують їх в якості своїх психотерапевтів, такі стосунки можна назвати токсичними.

Це може бути родина, де батьки самостверджуються та реалізують якісь свої бажання за рахунок дитини. Наприклад, мати, яка завжди хотіла стати балериною віддає дитину на балет всупереч його/її бажанням і змушує домагатися успіху ціною душевного чи фізичного комфорту або здоров'я дитини.

Чи родина, де один або обидва батьки знаходяться в залежності. Наприклад, батько п’є, а мати використовує доньку чи сина як підтримку та союзника в ситуації, коли їй потрібно з цим справлятися. Або як захист в ситуації, коли її б'ють чи принижують. В такому випадку дитина змушена занадто рано подорослішати, вибрати чийсь табір і переживати за життя батьків більше, ніж за своє.

Чи це може бути ситуація тотального контролю, коли тривожні батьки бояться за дитину та обмежують її можливості для розвитку та отримання якогось життєвого досвіду. Дитина постійно перебуває під невсипущим поглядом, боїться зробити помилку та завжди думає думками мами чи тата, а не своїми власними. Вона постійно боїться та наче втрачає здатність хотіти.

Чому такі стосунки взагалі можуть бути шкідливими?

У токсичних стосунках дитина постійно покладається на думку своїх батьків, стає залежною від них, а потім переносить цей досвід на всі свої наступні відносини. Для неї стає нормальним маніпулювання, використання, контроль, стає складно знайти справжніх друзів, які будуть любити та підтримувати. Крім того, дитина може навчитися тому, що вона потрібна як «корисна річ», а не як особистість, і що їй потрібно поводитися дуже визначено, щоб з нею хотіли мати справу. А це не дає можливості реалізуватися повною мірою і відчувати себе комфортно самим собою.

Як зрозуміти, чи я живу в токсичній родині?

Насамперед дай відповіді на кілька запитань. Чи виникає в тебе відчуття, що батьки не люблять тебе такою(-им), яка(-ий) ти є, в усіх своїх проявах? Чи говорять вони тобі: «Ти маєш бути ось такою(-им)/Якщо зробиш це, ти нам не донька(син)»? Чи карають тебе, якщо ти не дотримуєшся їх «інструкцій», крім тих ситуацій, де ці інструкції необхідні для життя (наприклад, “Вдягни шапку” - це слушна порада взимку, а “Вдягни спідничку, бо ти дівчинка” - це намагання керувати твоїми смаками)? Якщо так, то, скоріше за все, твої стосунки з батьками токсичні.

Мої батьки - токсичні. Що робити?

Родина – це завжди система, і вийти з неї доволі складно. Що реально можна зробити, коли тобі 14-17 років? Наприклад, шукати інші джерела досвіду. Це може бути старший кузен, тренерка, вчитель, батьки друзів – дорослі, на яких ти можеш покластися. Спілкуйся з різними людьми, життя яких схоже на те, чого б ти хотіла(-в). В кожної людини можна навчитися чомусь, що тобі подобається та чого тобі не вистачає.

Крім того, можна починати автономізуватися в межах своїх сил. Наприклад, потрохи заробляти свої гроші на підробітку в кафе чи думати про те, куди вступати навчатися (бажано, в інше місто). Ти можеш проводити більше часу на якихось додаткових гуртках, секціях, курсах – там, де ти перебуватимеш поза цією системою та зможеш спілкуватися з однолітками і знаходити нових друзів.

А чи можна взагалі якось пояснити батькам, що наші стосунки токсичні?

Намагатися їм щось пояснити можна, але досягнути успіху може бути складно. Важливо, щоб ти розуміла(-в), що таке здорові стосунки. Колекціонуй приклади, читай книги про здорові стосунки, асертивність (відповідальність за свою поведінку та її самостійний контроль – прим.), спілкування. Тоді ти зможеш пояснити батькам, якого ставлення ти хочеш для себе.

Наприклад, якщо відчуваєш постійний контроль, ти можеш просити давати тобі дві-три години часу без втручання. Для того, щоб батьки були спокійні, пообіцяй їм повідомляти, коли кудись їдеш і приходиш додому. Або проси не вплутувати тебе в сварки між батьками та не вербувати тебе в табір проти когось із них.

Очікувати, що це перевиховає їх, не варто. Тому важливо регулярно повторювати свої прохання, окреслювати власні кордони, повідомляти, якщо тобі щось не подобається в їх ставленні та шукати підтримку ззовні, поступово автономізовуватися і не піддаватися на маніпуляції. Набагато легше маніпулювати дитиною, яка не стоїть на своїх ногах і повністю залежить від батьків.

Як бути з почуттям провини?

Батьки народили тебе не для того, щоб ти зробила(-в) їх життя комфортним, а для того, щоб ти прожила(-в) своє власне, відмінне (в обох значеннях) життя. Найкращою подякою для батьків буде, якщо ти будеш самодостатнім(-ьою) і щасливою(-вим). Можливо, спочатку почуття провини виникатиме, але іноді доводиться вибирати – бути щасливим і трохи винним або бути невинним, але нещасним.

Я чула(-в), що стосунки в родині часто впливають на те, як я буду вести себе в майбутньому. Це правда?

Зазвичай ми йдемо двома шляхами – або повторюємо долю батьків, або обираємо кардинально протилежний бік. Обидва варіанти не дуже здорові. Проте другий все ж таки кращий, бо в тебе з’являються вже два досвіди – батьківський і твій власний. Між ними вже можна балансувати.

Добре, якщо палітра можливих варіантів буде набагато ширшою: і досвід батьків, і чийсь зовсім інший, і книжковий, тощо. Що більше – тим краще. Для цього треба спостерігати та пізнавати нові досвіди навколо. Тоді ти зможеш обрати варіант, необхідний тобі усвідомлено, а не вимушено. Життя буде повнішим і різноманітнішим. Так, приклад токсичної родини завжди буде у тебе на підкірці. Над ним згодом можна попрацювати зі своїм психотерапевтом. Але спочатку потрібно врятуватися і не перейняти токсичність собі.

Авторка тексту: Марія Педоренко

Автор ілюстрації: Євген Якшин