дві дівчини лежать в ліжку і обнімаються, лесбійка це жінка, яку сексуально приваблюють інші жінки

Бути лесбійкою для мене - боротьба

Як прийняти свою гомосексуальність і той факт, що тобі подобаються дівчата

В підлітковому віці я досить рано почала зустрічатися з хлопцями і перший сексуальний досвід у мене був з чоловіком. Всередині я усвідомлювала, що мені подобаються дівчата, що я була лесбійкою, але навколо не було ні інформації, ні людей, які мали би схожий досвід.

Історії про сексуальну орієнтацію: Ірина Рехло, 34 роки

Про секс з батьками ми не розмовляли. Єдине, що мені дісталося, було енциклопедією для дівчат, в якій в дуже стислій формі описувалися анатомічні деталі будови тіла. Тому усе, що мене хвилювало, я дізнавалася, як то кажуть, на вулиці. Наприклад, ми підлітками збиралися у когось вдома і дивилися вкрадені у батьків порнофільми. Щоправда, мама одного разу спробувала підняти тему сексу у розмові зі мною. Але єдине, що її хвилювало, це збереження моєї цноти до весілля, страх небажаної вагітності, і залякування, що хлопець, як тільки отримає чого хоче, одразу мене покине. Слухаючи і довіряючи їй, я намагалася приховати будь-які ознаки жіночої сексуальності.

Потім з’явився гурт Тату, і це стало лакмусовим папірцем в розумінні, що так теж може бути. Тоді я вперше закохалася в жінку.

Пізніше з’явилися сайти знайомств, де можна було вибрати сексуальну орієнтацію, і стать людини, яку ти шукаєш. Звісно, назвати себе лесбійкою було страшно. Через внутрішню гомофобію саме слово здавалося мені бридким. Воно було клеймом, стереотипом, наче робило мене і не жінкою, і не чоловіком, а якимось відхиленням від норми. Тому я довго ховалася під словом “бісексуалка”. Ніби залишаючи собі дорогу в гетеронормативний світ, де я нагуляюсь з дівчатками, а потім буде весілля, біла фата, діти та інші стандартні атрибути «нормального» життя.

Про свою гомосексуальність я ні з ким не говорила, бо мала страх несприйняття. Це досить логічно, зважаючи, що я і сама себе не сприймала такою, як була. Вперше зізналася подрузі, коли мені було 21. Вона теж сприйняла це, як щось несерйозне, як моє бажання виділитися і сказала, що в найближчому часі це мине.

В мене була депресія, суїцидальні думки та спроби самогубства. І класичний набір страхів: чи робити камінг-аут, чи мене зрозуміють, чи батьки не виженуть з дому, чи не поб’ють, чи не звільнять з роботи, чи захочуть здати квартиру. Навіть елементарні відвідини гінеколога були стресом, бо я мала відповісти на питання про своє сексуальне життя, і не знала, якої реакції чекати.

Перед батьками я не робила камінг-ауту, бо вже жила окремо і думала, що їм усе і так зрозуміло. Був момент, коли мама намагалася докорити мені цим, назвала грішницею, і після цього ми з нею 2 роки не спілкувалися. Зараз вона вибрала позицію не обговорювати моє особисте життя, хоч і знає, що я у тривалих стосунках із партнеркою.

Звичайно моє сьогодення зовсім інше, я сміливо і навіть гордо можу зізнатися, що я лесбійка. Два останні роки координувала ініціативну групу та регіональне представництво всеукраїнської ЛГБТ організації Інсайт у Чернівцях.


Бути лесбійкою для мене - боротьба. Для мене це означає не жити за стандартним розумінням більшості, а мати сміливість бути собою.

Авторка ілюстрації: Aga Bartosz

Потрібна порада?

Тут ти можеш анонімно поставити нам питання, запропонувати тему для статті чи попросити особистої поради, що стосується сексу, здоров’я чи стосунків. Ми, або наші кваліфіковані експерти, відповімо тобі на імейл.

Я згоден(а), щоб моє питання з’явилося у розділі «Поради».