“Ми що, всі нормальні?”: хто такі небінарні люди

Геї і лесбійки у моїй уяві асоціювалися з чимось поганим, а тому я себе довго з ними не пов’язувала. І тоді, і в якійсь мірі зараз, я продовжую боротися із внутрішньою гомофобією (негативним ставленням гомосексуалів до власної сексуальності і свого Я, засвоєним в процесі соціалізації). До якогось моменту мені навіть були неприємними на вигляд статеві органи інших жінок. Через це я дуже боялася першого сексу з дівчиною.

Історія про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність: Катя-Вальдемар Шилова, 21 рік, активістка, небінарна людина.

Я дізналася про те, звідки беруться діти, тільки у 10 років. У мене були гетеросексуальні фантазії, і до того мені здавалося, що спосіб пенетрації пеніса у вагіну вигадала я. Бо не знала, що так насправді і відбувається.

Коли я почала усвідомлювати свою гомосексуальність, то намагалась її позбутися. Я гуглила і шукала інформацію про це в інтернеті, але хороших матеріалів було мало. Це було років 7 тому, я була не в темі і не знала, що шукати, а тому просто писала в полі запиту “як позбутися гомосексуальності”, “що робити, якщо я лесбійка”. І матеріалу про те, що бути гомосексуалом/кою нормально, я не зустріла.

Найбільше мене лякала можливість неприйняття від мами. Я читала, що багатьох гомосексуальних дітей батьки виганяють з дому. Ще я тоді була релігійною людиною, тому переживала і через це. Коли я вже себе прийняла - боялася першого сексу з дівчиною, бо не знала, чи вдасться мені принести задоволення іншій жінці, адже тут треба бути більш винахідливою. Але цей страх був абсолютно безпричинним.

Мій перший камінг-аут (процес відкриття людиною своєї гомо-, бісексуальності чи трансгендерності іншим людям) стався перед друзями в школі, які мені власне і довели, що зі мною все добре. Мама спершу поставилася нормально до цього, тим паче, після камінг-ауту про мою бісексуальність я почала зустрічатися із хлопцем і вона заспокоїлася. Потім, коли у мене з‘явилася дівчина - був період неприйняття від мами, але це минуло.

Вперше я зізналася в коханні дівчині в школі. Спочатку вона не зрозуміла мене, але з часом зізналася, що вона гетеросексуальна. Але ми продовжували спілкуватися. Цю закоханість і почуття я запам’ятала надовго. Вже минуло 5 років, а вона мені й досі періодично сниться.

В університеті у мене почався радикальний період камінг-аутів, адже я постійно сперечалася з викладачами, захищаючи права ЛГБТ-спільноти. Я намагалася з самого початку дати зрозуміти людині, якою є моя сексуальна орієнтація. Я мала потребу в тому, щоб мене приймали такою, якою я є. В деякій мірі я відчувала себе особливою. Можливо, я намагалася довести собі, що я не боюся. Можливо, це був підсвідомий активізм. Страху я майже не відчувала, було ніяково, але я поводила себе якомога впевненіше.

Тоді у мене було усвідомлення себе як бісексуалки, а як гендерно небінарну людину (та, яка не вважає себе ані чоловіком, ані жінкою) я себе відкрила наприкінці 4 курсу. Зробила камінг-аут всередині спільноти, а поза спільнотою я і зараз не завжди відкриваюся. Навіть люди зі спільноти довго звикають до того, щоб не називати мене дівчинкою, а людям з-поза спільноти ще довго доведеться пояснювати гендерну теорію, і що взагалі означає термін “небінарна людина”. Іноді на це просто немає сил.

Прийняти себе мені допомогло знайомство з ЛГБТ-спільнотою. Бо я також виховувалася у середовищі, де про геїв та лесбійок існує безліч міфів.

Пригадую свою першу поїздку на тренінг для волонтерів. Я трохи спізнююся, заходжу в зал, де сидять лесбійки, геї і трансгендерні люди, я дивлюся і думаю: “блін, вони ж усі нормальні! Нормальні люди сидять!” І я тоді подумала “це що означає, що ми всі нормальні?”.

Якщо навколо такі самі люди, особливо на стадії, коли їм вже комфортно зі своєю ідентичністю, стає набагато легше прийняти себе. Але якщо таку спільноту не знайдеш, гуглити - гарний спосіб знайти однодумців чи просто інформацію, що допоможе тобі розкритися. Тільки от ніколи не знаєш, на який матеріал натрапиш, бо існує безліч досить гомофобних статей. Ресурси з якісними матеріалами на тему ЛГБТ - це, на мою думку, Makeout, Гендер в деталях, група у Facebook “Стоп гомофобії і трансфобії” та “КиївПрайд”.

Але насправді прийняття себе - це довгий процес, і навіть внутрішня гомофобія, я думаю, лишається у найменших проявах на все життя. Проте саме усвідомлення того,що ти не один/одна дуже мені допомогло перестати жити в страху і зрозуміти, що я теж можу бути прийнятою, коханою, потрібною і це не привілей, а норма!

Історію записала Марина Верещака

Авторка ілюстрації: Anna Tea