Хто придумав секс: короткий екскурс в історію сексу і гендеру

Протягом усієї людської історії найбільше трансформувалися взаємовідносини між чоловіками та жінками. Кожна історична епоха несла зміни для соціальних ролей обох статей. Стикаючись з труднощами, людська цивілізація починала шукати відповідь у статі і актуалізувала проблеми гендеру, але про стать почали говорити відносно нещодавно - близько 150 років тому. Тоді нова індустріальна цивілізація змусила звернути увагу суспільства на конфлікт між чоловіком та жінкою.

У більшості світових культур чоловік є “господарем” та “паном”, а жінка другорядною особою - створена з ребра Адама. В таких культурах і релігіях закріплюється домінування чоловіка та його пріоритет в суспільстві. Наприклад, в Старому Завіті знаходимо таку молитву: “Благословен Господь Бог, який не створив мене жінкою”. І досі не дивлячись на всю різноманість світу, на суспільство значно впливає християнський світогляд. Цінності диктують суспільству те, що світ - господарство, яким керує економічна людина з метою самоствердження на основі збагачення. Ця логіка творить чоловічу модель цивілізації.

А що із сексом та сексуальністю? Секс не має історії, але в світових культурах повно подвійних стандартів щодо нього. Жінка суворо обмежена статевою мораллю - обмеження дошлюбних зв'язків і таке інше. Але подібних обмежень для чоловіків не існує. У багатьох побутує усталена думка, що чоловік до одруження обов'язково повинен “нагулятися”. Право вибору партнера, залицяння, визначення статевого життя, ініціативність - належить чоловікові, а жінка обмежена стійкими стереотипами.

Сьогодні маємо два підходи, щодо соціальної ролі жінки: 1) патріархальний - обмеження діяльності жінки родиною та домом; 2) егалітарний - рівні права абсолютно у всьому, родина й діти не асоціюються виключно з жінкою. Але гендерні стереотипи досі мають сильні позиції. Так було завжди? Який вплив на ці норми мав секс? Спробуємо розібратися в цій статті на прикладі “західного” суспільства у різні історичні епохи.

Античність

Сексуальної орієнтації, пов'язаної зі статтю партнера, не існувало в античному світі. Люди вважали, що не гендер викликає сексуальний потяг, а молодість й краса. Вибір сексуального партнера були лише питанням особистого смаку. Сьогодні концепція вільного вибору партнера існує у більш розвинених країнах, де слабкий або взагалі відсутній вплив традиційних цінностей на сексуальне життя суспільства. Не існувало розділення за сексуальною орієнтацією в античності, лише через те, що одні хотіли займатися сексом лише з чоловіками, а інші лише з жінками. Але при цьому сексуальну поведінку тоді зводили до двох інших ролей - приймання (пасивна роль в сексі) та проникнення (активна роль). Дорослим чоловікам відводилася роль проникнення і за безчестя вважалася для дорослого чоловіка роль приймання, яка відводилася іноземцям, рабам та жінкам. Можна сказати, що в античності сексуальність й сексуальні акти класифікували не за статтю, а за ієрархією, яка не мала порушуватися.

Цікаві норми в Стародавній Греції існували щодо юнаків. Вважалося, що сексуальні стосунки з дорослим чоловіком є невід'ємною частиною соціалізації хлопця, де чоловік виступав особистим “вихователем” для юнака.

Але що може об'єднувати юнака з іноземцями, рабами й жінками? Відсутність повноти громадянських прав. Саме тому пасивна сексуальна роль була прийнятною для молодих хлопців. Але такі стосунки будувалися на вільному виборі сексуального партнера (якщо юнак був вільним громадянином). У нього була можливість обирати для себе менторів, який мав допомогти “соціалізуватися” майбутнього повноцінному громадянинові. Якщо простіше: “покровитель” - обов'язково, але хто ним стане - вибір.

Ідея греків “секс, як складова виховання майбутніх громадян” не стала популярною в Стародавньому Римі. Роль приймання була ганебною абсолютно для усіх чоловіків, незалежно від віку. Чоловіків, які добровільно приймали цю роль виділяли в окремий тип та приписували їм жіночі риси: слабкий самоконтроль, нестриманність у сексуальних бажаннях, жіночі рухи. Жінок, які виступали в активній сексуальній ролі, теж асоціювали із чоловічою статтю. При цьому це були, все ж таки, не сексуальні категорії, а гендерні, бо їх створювали для визначення відхилення від гендерних норм, а не від сексуальних практик.

Середньовіччя

З появою монотеїстичної релігії змінилися правила сексу та сексуальності. Ідеалом для всього середньовічного суспільства було цілеспрямоване утримання від сексу. Серед плотських втіх секс стояв першим у ряду. І саме його треба було уникати першочергово задля того, що присвятити себе духовному життю. Також, не слід забувати, що Адама і Єву вигнали з раю через секс, тому за офіційною церковною доктриною він вважався “першим гріхом людським”. До божественного дозволяла наблизитися цнотливість, яка розглядалася як постійний стан зосередженості. Зберегти незайманість протягом усього свого життя було для жінки найвищим проявом цнотливості, що дозволяло їй наблизитися до чоловіка. За церковними доктринами “земна” жінка не рівня чоловікові, бо вона гріховна, як була гріховною і перша жінка - Єва. Жінка - знаряддя темних сил, спільниця диявола, через яку усе людство прирекли на муки земні та вигнання з раю. Абсолютно гріховне, для християнина, усе що пов'язане з плоттю і вмістилище того гріха - жінка. Саме тому незайманість дозволяла вийти за суворі гендерні обмеження.

У чоловіків справи йшли дещо інакше, цнота розглядалася не як фізична незайманість, а скоріше, як боротьба з хтивими думками. Але траплялися й парадокси.

Повністю відмовлялися від сексу тільки “люди церкви”, які мали у суспільстві привілейоване становище, а ось повна відмова від сексуального життя мирянина, який при цьому не бажає долучитися до чернечого ордену, викликала подив. Таких могли запідозрити в єресі, а жінку, що свідомо зберігала целібат, взагалі назвати відьмою та віддати інквізиції.

До того ж, повне утримання від сексу суперечило світським законам, які мали на меті забезпечити успадкування власності по лінії батька. Та й сама церква не бажала конфронтації з державою, тому з часом абсолютно гріховним почав вважатися лише секс для насолоди.

Подружній секс, який має на меті продовження роду, вважався цнотливим та утримував жінку й чоловіка від гріхів. Поняттям “содомія” в Середньовіччі пояснювали будь-який не відтворюючий секс, зокрема секс між чоловіками. Секс між жінками не заборонявся законом, хоча й був морально неприйнятним. Сексуальна поведінка суспільства в Середні віки багато в чому керувалася античними класифікація - проникнення й прийняття, і була набагато вільнішою, аніж того бажала церква. Середньовічні люди розуміли секс як дію, коли одна людина щось робить стосовно іншої. І знову ж таки, активна роль в сексі належала домінантній групі, а роль прийняття - нижчій. Тобто, знову ієрархія. Ієрархію репродуктивних і нерепродуктивних форм поведінки Середньовіччя виклав Аквінський Фома в своєму трактаті “Сума теології”.

До нерівності за громадянством, гендером та віком додалися також культурна та класова нерівності. Наприклад, селянин не міг стати сексуальним партнером для жінок вищих станів. Проте, це правило часто порушували. На відміну від Античності, у Середньовіччі вибір сексуального партнера не залежав від особистого смаку, секс з огляду на церкву, завжди був гріховним незалежно від статі партнера. Будь-який чоловік міг “згрішити” з іншим чоловіком, тому на сповідях їх завжди питали про содомію. Але, так само як й в Стародавньому Римі, жінка в активній, а чоловік в пасивній ролях порушували не сексуальні, а саме гендерні норми.

Новий час

Секуляризація в Новому часі зменшила роль релігії та політики в сексуальньому житті суспільства. Сексуальна активність й пасивність, а також їх протиставлення значно пом’якшується.

У другій половині ХІХ століття виникає новий конфлікт між гетеро- та гомосексуальністю, який стає визначальним для системи сучасних норм сексу і сексуальності. Головним для класифікації сучасних сексуальних об'єктів стає вибір статі партнера, що починає сприйматися як “психічна орієнтація” сексуального бажання.

Так званою точкою неповернення для визначення людиною себе в політичному й соціальному контекстах, включення в соціальні і медичні норми, боротьбу за рівноправність стає категорія “гомосексуал”.

Ця категорія є логічним продовженням виокремлення сексуальних типів відповідно до статі партнера.

В ХІХ столітті секс для задоволення й насолоди, а не як фізіологічну потребу продовження роду, спочатку трактували, як одне із видів збочення та пропонували лікувати його хірургічним втручанням. Та із фрейдівським психоаналізом, сексуальне задоволення і гетеросексуальний потяг почали розглядатися з позицій чоловічого та жіночого здоров’я. Любов, наповнена сексуальністю, стає новою нормативною моделлю стосунків.

20 сторіччя

В кінці 1960-их років протистояння нерепродуктивної й репродуктивної форм сексуальності на хвилі “сексуальної революції” взагалі звелося нанівець. Особливо в Північній Америці, секс без обмежень став чи не найголовнішим атрибутом свободи особистості. Молодь більше не хотіла, щоб релігія та церква диктували норми сексуальної поведінки. Суспільні суперечності, які накопичувалися на Заході протягом багатьох століть породили цю революцію. Суспільство прийшло до простого рішення: якщо суперечності, які “замикаються” навколо сексу та сексуальності, неможливо подолати, то вихід полягає в свободі сексуальних стосунків.

Боротися з “сексуальною революцією” було марно, бо вона була на часі й відповідала тогочасним суспільним настроям. Відкритість та істинність стали головними прагненнями серед тих настроїв.

Характер чоловічої сексуальності протягом останніх 50 років змінився набагато менше, ніж характер жіночої, тому що саме жінки були рушійною силою “сексуальної революції”, яка значно сприяла їх емансіпації. Жінки прагнули звільнитися від влади чоловіків та соціуму, щоб самостійно вирішувати свою долю. Жінкам пізнього індустріального та постіндустріального суспільства вдалося багато в чому зламати традиції, що панували тисячоліттями. Трапилися кардинальні зміни в жіночій самосвідомості. З'явилася нова “біологічна” свобода: з'явилися й активно використовуються різні засоби контрацепції.

Наслідки усього цього різноманітні: від усвідомлення того, що у жінок також є право на особисте щастя, причому не обов'язково в заміжжі, до розуміння, що сім'я - необов'язково щорічне народження чергової дитини та довічне обслуговування чоловіка й всіх домочадців.

Розуміння сексу та сексуальності протягом усієї історії людства залежали від суспільних, політичних та культурно-релігійних змін. Але суспільство також змінювалося через прагнення до сексуальної свободи та рівноправ'я. Сучасне людство у більшості своїй усвідомлює неспроможність “прагнення до володіння”. Відбувається заміна “мати усе” на “бути усім”.

Чому? Бо патріархальна цивілізація, яка побудована на силі, загарбанні і володінні, переживає кризовий стан, який можливо призведе до кардинальних змін у суспільному стані. Але гендерні стереотипи, які побутували довгий час, досі є сильними. Гендерні питання - це не лише проблеми, які стосуються суто жінок та їх місця у суспільстві. Ця тема стосується соціальних ролей усіх людей, їх місця і перспектив в новому суспільстві, яке ми творимо разом з вами.

Автор тексту: Олег Коваленко

Авторка ілюстрації: Світлана Дьяченко

Джерела:

Абикирова Н. Что такое “гендер”?//Общественные науки и современность. 1996. №6

Кіммел М. Гендероване суспільство: Пер. з англ. К., 2003.

Киньяр П. Секс и страх. СПб.: Азбука-классика, 2005.

Тендерний підхід: історія, культура, суспільство//Л. Гентош, О. Кісь (ред.). Львів, 2003.

Мельник Т. Международный опыт тендерных преобразований. М., 2004.

Орлова Т. Сексуальная революция: причины и последствия//Зеркало недели. 2003. № 44.

Тэннэхилл Р. Секс в истории. М., 1995.

Фуко М. История сексуальности: В 3 тт. СПб .: Академический проект, 2004. Т. 2. Использование удовольствий.

Halperin David M. Is there a history of sexuality?//History and Theory. 1989. Vol. 28. № 3

Halperin David M. Forgetting Foucault: Acts, identities, and the history of sexuality//Representations. 1998. Vol. 63.