Перший дорослий поцілунок: як Сергій Мартинюк з Фіолету “став чоловіком”
Згадуючи про свої інтимні «вперше» і роки юності, несвідомо зловив себе на думці, що переломним епізодом в історії мого статевого «дорослішання» став зовсім не перший секс, а мій перший дорослий поцілунок.
Із сексом усе було досить просто і передбачувано: мої 13 секунд слави (тут має бути смайлик, де мавпочка закриває від сорому обличчя) пролетіли так швидко, що я так і не зрозумів (досі!), в яку з тих короткочасно солодких секунд перетворився з невпевненого в собі хлопчика на чоловіка. Хоча, звісно, хлопчиків на чоловіків перетворює зовсім не секс.
Пригадую лишень, що після цього гуляв рідним Дубном з повними кишенями ендорфінів, на вулиці стояв пізній квітень, я слухав на касетнику Limp Bizkit і почувався так, наче вхопив їхнього соліста за бороду — коротко кажучи, мені було дуже класно!
“Утім, повернімося до справді переломного епізоду тих часів — до мого першого дорослого поцілунку (з язиком!) зі своєю тодішньою дівчиною, на який я наважувався кілька місяців.”
Як пізніше вона мені зізналася, за той час, поки я дозрівав до цього моменту, в її голові зринало достобіса найрізноманітніших версій щодо того, чому я її не цілую. Вона боялася, що недостатньо красива, а з нею я тому, бо хоч із кимось маю бути, або що я гей, а вона для мене — лише класичне прикриття. Насправді ж я просто боявся.
Мені вистачало духу запрошувати дівчат на повільний танець в шкільному спортзалі на новорічній дискотеці, знайомитися з ними з власної ініціативи, обливати їхні тісні гольфи водою (мені знову потрібна мавпочка, котра закриває обличчя, бо геть соромно за це!), розповідати їм на перервах повні нісенітниці, хвалитися перед ними нереальними досвідами і писати їм відверті «валентинки». Це при тому, що я нереально комплексував через свою зовнішність, великі вуха і дрібні форми.
Утім, одні з перших моїх відносно серйозних стосунків в старших класах вперто не рухалися вперед, бо я… боявся поцілувати свою дівчину.
"Постійно знаходячи відмазки, чому не зроблю цього сьогодні — їв часник, пив пиво, не почистив зуби, перечитав Кінга, переслухав Земфіру — я чітко усвідомлював, що на це потрібно стільки ОХРІНЕЗНО вольовитої відваги, що простіше просто «ходити» і говорити про все на світі, ніж цілуватися. Хоча всі навколо, здавалося мені, робили це давно і повним, блін, ходом!"
Врешті-решт, одного дня сталося щось достоту неймовірне. Стоячи на районі зі своєю дівчиною, я побачив краєм ока ватагу старших хлопців з двору, що рухалися в нашому напрямку. Мій зоряний час настав, і вже за кілька хвилин я незграбно, а головне рішуче цілував свою ошелешену, але щасливу супутницю. Було настільки приємно (неочікувано!), що світ раптово пропав.
— Опа-па-па! – почув я захоплені крики старших, і мені суттєво відлягло. І перед пациками гарно засвітився, і довів дівчині, що вона зі мною не для прикриття.
Здається, того дня ми цілувалися до пізньої ночі, і першим ділом, прийшовши додому, я закрився у ванній, бо мусив відіпрати своє не менш ощасливлене від нових (дійсно переломних!) досвідів спіднє :) Життєві перспективи несподівано стали в рази привабливішими.
Авторка ілюстрації: Anfi Sa
