Моя дитина інакша, як її прийняти.

Що робити батькам, якщо дитина є частиною ЛГБТ-спільноти?

Що відбувається, коли батьки дізнаються про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність (далі СОГІ) своєї дитини? Перша реакція — страх і захист від такого «невидимого ворога». По-перше, поняття гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації є не завжди зрозумілими для людей старшого покоління. Окрім того у батьків часто вже є певне бачення майбутнього їхньої дитини, того яка у неї буде сім’я. Саме тому спочатку реакція на камінг-аут часто негативна, адже всі уявлення про майбутнє дитини починають руйнуватися і батькам потрібен час сприйняти цю інформацію, познайомитись із новим образом своєї дитини й зрозуміти, що робити далі.

Часто батьки кидаються рятувати свою дитину, хоча це не потрібно. Гомосексуальність та трансгендерність - це не хвороби й вони не лікуються. Намагання вилікувати дитину можуть призвести до психологічної травми, особливо у підлітків.

Дитина, якщо відкрилась батькам, вже знає про себе, знає про свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність, тепер батьки мають також себе проінформувати через розмови та пошук інформації. Прийняття може займати різну кількість часу для різних родин, у когось це відбувається одразу, у когось за рік, а у когось лише через багато років, а іноді буває так, що прийняття так і не відбулось.

Страхи батьків

Перший страх - у дитини психічний розлад або хвороба. Цей страх безпідставний. Вже більше тридцяти років тому вчені дійшли консенсусу, що гомо- чи бісексуальна орієнтації - це варіант нормальної сексуальної орієнтації. Трансгендерна ідентичність також не вважається розладом. Це просто певний ментальний стан, в якому людині некомфортно в тілі своєї статі і, щоб відчувати себе більш комфортно людина намагається змінити зовнішні ознаки і краще допасувати їх до внутрішнього стану.

Ще один страх - це те, що дитина не буде мати своїх дітей, а батьки онуків. Бажання мати чи не мати дітей не залежить від сексуальної орієнтації, і якщо людина цього хоче, то зможе це реалізувати, адже зараз є досить багато способів, як от, наприклад сурогатне материнство, усиновлення і т.д.

Страх того, що СОГІ погано відобразиться на здоров'ї дитини. Здоров'я людини залежить не від сексуальної орієнтації, а від її способу життя. У трансгендерних осіб, при прийнятті гормональної терапії можуть бути певні проблеми, тому така терапія проводиться лише під наглядом лікаря.

Страх неприйняття церквою\релігією\суспільством. Цей страх особливо розповсюджений у релігійних родинах. Спілкуючись з науковцями, наразі можна зробити висновок, що Біблію не зовсім правильно переклали і тому неправильно трактували її відношення до гомосексуальності. В перекладі Біблії слово “педофіл” переклали як “гомосексуальна людина”. Насправді у Біблії немає осуду сексуальної орієнтації. Знаючи це все більше і більше церков приймають ЛГБТ+ людей, навіть вивішують прапори спільноти, адже для них так само є важливим ходити в церкву, молитись, якщо вони вірують у Бога. Суспільний осуд також залежить лише від рівня толерантності у суспільстві. В Україні цей рівень досить низький і часом камінг аут може бути не зовсім безпечним. Тому лише дитина має право розповідати про свою орієнтацію чи ідентичність, тобто перед тим поширювати інформацію про це, потрібно поговорити про це з дитиною, запитати її дозволу, та дізнатись чи справді вона готова цим ділитись з кимось, крім вас.

Страх того, що моя дитина не буде щасливою. За дослідженнями й за спостереженнями — щастя дитини не залежить від її орієнтації та ідентичності. Для кожної особистості важливо побудувати стосунки, бути прийнятими, бути коханими, турбуватися про когось, і щоб хтось турбувався про них. Якщо людина будує щасливі стосунки, може знайти собі партнера\партнерку, то її сексуальна орієнтація не має значення. Людина щаслива, коли є інші люди, які її люблять і приймають.

Страх за фізичну небезпеку. На жаль наш соціум наразі інформацію про орієнтацію та ідентичність сприймає негативно, іноді це навіть буває небезпечно. Важливо проговорити з дитиною питання безпеки, особливо, якщо вона ще в школі, бо іноді камінг-аут друзям чи однокласникам може бути небезпечним.

Стадії переживання батьків, які дізнаються про СОГІ своєї дитини.

Перша реакція, це звичайно стан шоку, батьки не можуть в це повірити і часто відмовляються сприймати цю інформацію. Такий стан шоку може тривати від декількох хвилин\годин до декількох днів.

Стадія заперечення. Батьки не хочуть в це вірити, і якраз на цій стадії вони починають умовно «боротися» за свою дитину. Намагаються гуглити в інтернеті, що їм робити, хто може допомогти, хто може вилікувати і т.д.

Почуття провини. Найчастіше на цій стадії батьки починають шукати причини, що вони зробили не так. Насправді батьки не винні. Немає жодного підтвердження, щоб виховання впливало на СОГІ вашої дитини. Всі ЛГБТ-люди вихідці з абсолютно різних сімей, з різним виховання, з різним віросповіданням.

Стадія вираження емоцій, коли батьки починають говорити з дітьми та ставити питання. І дітям треба пам'ятати, що на них потрібно відповідати, бо це означає, що почався період вираження емоцій і батьки починають поступово розбиратись у цьому питанні. Хоча емоції можуть бути, як негативні, так і позитивні, але це про процес. Батьки принаймні починають про це думати і їм цікаво розібратися в цій ситуації. Не бійтесь своїх емоцій. Навіть, якщо це емоція агресії, просто намагайтесь проаналізувати про що ця емоція для вас і чому ви її відчуваєте.

Прийняття рішення. На цій стадії батьки вирішують, що ж їм робити з отриманою інформацією. Рішення бувають різні, але ось три найчастіші: прийняття своєї дитини та її\його партнера\партнерки; батьки продовжують спілкуватись з дитиною, але не обговорюють її СОГІ; прийняття не наступає і в родині постійні конфлікти.

Стадія повного прийняття. До неї, на жаль, доходять не всі родини, але це про те, коли СОГІ перестає бути чимось важливим, батьки повністю приймають свою дитину її партнера-ку. Як колір очей, СОГІ стають чимось буденним, що просто є і не потребує окремої уваги.

Чому моя дитина гомосексуальна чи трансгендерна?

Ваша дитина не виняток, її родина потрапила у 3-10 % представників ЛГБТ-спільноти у світі. Це є одна з варіацій норми. Як написано вище, вчені ще у 70-х роках ХХ століття виключили гомосексуальність з переліку хвороб. Проводилось багато досліджень, чому деякі люди гетеросексуальні, а чому деякі гомосексуальні або бісексуальні та чому деякі люди трансгендерні, а деякі ні. Нині однозначної відповіді на це немає, але ми знаємо, що така поведінка зустрічається у всіх тварин і у ній немає нічого ненормального.

Якщо ви та ваша дитина потребує допомоги у прийнятті її сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності ви можете звернутись до батьківської організації «Терго».

Матеріал написано у партнерстві з Гендер Зед.

Фото: Sharon McCutcheon з Unsplash