ЯМи маніпулятор: як розпізнати та захиститися від маніпуляцій в стосунках
Пам’ятаєш улюблене мамине "поки не доїси, ніяких мультфільмів"? Ця, здавалося б, звичайна фраза і є прикладом класичної маніпуляції. Ми маніпулюємо і нами маніпулюють практично завжди: маніпуляції настільки невіддільні від комунікації, що сприймаються за її звичайну частину. Але іноді маніпулятори переходять межу — і щоб не стати жертвою таких дій варто розібратися в тонкощах маніпуляційних прийомів.
Разом із консультанткою із психології Анастасією Ареф’євою ми розібрали основні “гачки” маніпуляторів та підготували кроки, які допоможуть не стати жертвою таких партнерів.
Що таке маніпуляція?
Традиційно, визначень маніпуляцій багато. Але спільним для всіх маніпуляцій є бажання приховати власні емоції для отримання односторонньої вигоди.
Як пише американський психотерапевт, автор книги "Людина-маніпулятор" Еверетт Шостром, маніпулятор — це той, хто ставиться до людей як до об’єктів, за допомогою яких може отримати бажане.
Маніпуляції можуть бути свідомими або несвідомими, але це не завжди визначає ступінь їх небезпеки. Наприклад,можна свідомо приховувати свою думку для запобігання конфлікту, а можна цілком несвідомо роками пригнічувати партнера та підривати його чи її самооцінку.
Шостром пише, що маніпулювати ми починаємо ще з перших місяців життя, тому до свідомого віку вже доволі майстерно оволодіваємо цим "ремеслом", і використовуємо його всюди. Однак найбільше "потерпають" найрідніші: діти, батьки та партнери.
Як виглядає маніпуляція?
Маніпуляція може бути негативною та позитивною.
Негативна апелює до страху, жалю чи провини: словом, до всіх малоприємних емоцій, які можуть виникнути під час комунікації.
Яскравий приклад — батько, який залякує сина ремнем. У стосунках це може бути погроза розриву, або ж у м’якшій формі — апеляція до почуттів партнера.
Тебе колись просили відмовитися від зустрічей з друзями, бо в цей час партнеру(ці) завжди самотньо? Або просили не спілкуватися з певною подругою, бо вона погано на тебе впливає?
Якщо так, вітаю! Тобою безсоромно маніпулюють.
Окрім негативної маніпуляції існує й позитивна, і часто помітити її значно важче, адже в такий обман хочеться вірити.
Нам хочеться вірити, що кожні стосунки — це сильно, безтямно і назавжди. Що про нас щиро піклуються. Що нас щиро кохають. Однак, далеко не завжди слова відповідають дійсності. Маніпулятор може місяцами (або й роками) обіцяти ідеальні стосунки — а місцями навіть і відповідати такому ідеалові.
На жаль, якщо маніпулятор дійсно вправний, розкрити його обман можна або завдяки його бажанню, або завдяки випадковості.
Насправді, позитивна маніпуляція існує в стосунках ледь не з самого початку, адже ми всі спочатку хочемо приховати свої не найкращі риси і підкреслити саме ті, які шукає потенційний партнер.
Ті, хто ненавидять готувати, починають робити сніданки для коханих. Ті, хто не люблять великі компанії, починають ходити на всі вечірки у місті, а хтось починає вивчати всю історію мистецтва, щоби бути максимально підготованими до побачення в галереї.
На такі кроки ми йдемо майже несвідомо — нам навіть може здаватися, що ми й справді любимо бігати зранку, а коти не такі вже й підступні на вигляд. Однак це і є поширений приклад позитивної маніпуляції — і саме через неї стосунки стикаються з раптовими конфліктами і розбіжностями трохи пізніше.
Маніпуляція — це не завжди чисте зло. По суті, немає нічого поганого в тому, щоб старатися трошки більше для нового партнера чи вислухати співрозмовника навіть якщо тобі не дуже цікаво. Однак, на жаль, не всі маніпуляції такі невинні — та й не всі маніпулятори діють несвідомо.
І хоча той же Шостром вважає, що маніпуляторів насправді треба жаліти, адже вони не довіряють ані собі, ані іншим, і від цього мусять страждати, ми спершу "надягаємо кисневу маску на себе", а потім вже піклуємося про інших.
Варто задуматися про якість стосунків, якщо партнер(ка) часто робить наступні речі:
- Намагається контролювати тебе (наприклад, просить постійно писати, де ти і з ким)
- Постійно раціоналізує слова та вчинки, які завдають болю (це можуть бути як на перший погляд логічні пояснення, так і просто "я був/ла на емоціях")
- Вважає себе винятком із правил, навіть якщо ці правила встановлювали ви вдвох (наприклад, "я не хочу бачити тебе з іншими чоловіками, але моя подруга — це зовсім інша річ, ми знайомі ще зі школи")
- Постійно чекає на подяку (в будь-якій формі) за свої позитивні вчинки ("Як, жодного продовження вечора? Я ж підвіз тебе додому")
- Не тримає одну дистанцію в стосунках (одного дня вмикає ледь не сталкера і хоче бути поруч 24/7, а іншого відморожується)
- Любить "наказувати" за вчинки, що йому/їй не подобаються (грати в мовчанку, якщо ти забуваєш про якесь прохання)
- І взагалі змушує тебе почуватись так, ніби ти постійно в чомусь винен (тут круто працює накидання прохань — коли людина одразу просить про купу речей і ображається, якщо партнер/ка забуває про одну з них)
- Часто перекручує факти і змушує вірити в те, що насправді все було інакше (класичний газлайтинг із серії "я такого ніколи не казав/ла")
- Намагається обмежити твій контакт з іншими (зазвичай маніпулятор починає з легкої критики певних вчинків, а потім вже відкрито каже, що не хоче бачити твого спілкування з тією чи іншою людиною)
- Критикує, принижує або знецінює тебе чи твої вчинки/досягнення (щось на кшталт "гарня сукня, але з твоїми ногами варто одягати щось довше").
Як боротися з маніпуляціями?
Маніпулятори апелюють до специфічних рис характеру "жертви". Тому теоретично ти в зоні ризику, якщо маєш низьку самооцінку, залежний/а від оцінки інших, легко впадаєш в крайнощі та не маєш достатнього життєвого досвіду.
Як зазначає Анастасія Ареф’єва, часто жертва може сама "привабити" маніпулятора: наприклад, "включати" максимальну недоступність, яка скоріше втомить звичайну людину, але буде постійно підігрівати інтерес маніпулятора. Гарна новина полягає в тому, що на маніпуляції можна не "вестися" — для цього треба докласти трохи зусиль.
Покрокова інструкція: що робити, якщо тобою маніпулюють.
- Викрити маніпулятора — це перший і найголовніший крок.
Якщо ти розумітимеш, що перед тобою маніпулятор, вже будеш обережніше ставитися до його/її слів. - Не давати маніпулятору бажаної реакції
Тут є одразу декілька технік. Приміром, можна взагалі не показувати емоцій, і цим збити маніпулятора з пантелику. Або можна "віддзеркалити" маніпулятора, давши аналогічну емоцію чи змусити його побути на твоєму місці. Часто маніпуляції апелюють до відчуття вини, але не поспішайте брати на себе вину, особливо якщо не вважаєте себе винним. Можна сказати, що не хотіли образити. Запитати, чи дійсно я зробив щось не те. - Ставити запитання. Багато запитань. З деталями.
Зазвичай, уточнення повністю зводять маніпуляцію нанівець. Наприклад, коли партнер звинувачує тебе у тому, що ти постійно брешеш, варто запитати, коли саме від тебе чули брехню. Тут гарно допоможе перефразування "тобто ти вважаєш, що…?". Наприклад, якщо партнер каже дівчині, що в неї закоротка спідниця, то можна перепитати “Тобто ти вважаєш, що я одягнена вульгарно?” - Будувати особисті межі.
Особисті кордони — чудова річ, і якщо ти бодай раз чітко проговориш межі у ваших стосунках, маніпулятору буде значно складніше їх перетнути. - Довіряти собі
Почуття вини проявляється зазвичай, коли людина сумнівається у собі. Відсутність довіри до себе і партнера — одна із головних причин існування маніпуляцій.
Врешті-решт, навіть якщо ти натрапив/-ла на маніпулятора, це не привід сумніватися в собі чи вважати себе не таким/не такою. Такі ситуації можуть статися з кожним.
Головне вміти їх вчасно розпізнати та захистити себе, а також вчитися самим не ставати маніпуляторами, а спілкуватися відкрито і з щирим серцем.
Авторка статті: Юлія Iгнатуха
Експертні коментарі під час написання матеріалу: Анастасія Ареф’єва, консультантка із психології
Авторка ілюстрації: Maria Shukshina (icons8.com)
Джерела:
Берн, Е. "Ігри, у які грають люди." КСД, 2016.
Брейкер, Х. "Кто дергает за ниточки, или как не позволить манипулировать собой." Фаир Пресс, 2005.
Саймон, Дж. "Кто в овечьей шкуре? Как распознать манипулятора." Альпина Паблишер, 2014.
Шостром, Э. "Человек-манипулятор." Psylib, 2003.