Пропустити навігацію
як навчитися любити своє тіло та себе

Як полюбити своє тіло: поради блогерки

Блогерка Femmevika розповідає, як, попри ментальні розлади, навчилася кайфувати від свого тіла.


Тривалий час я боролася з тривожно-депресивним розладом. Звісно, на цьому тлі знижувалася самооцінка, виникали проблеми зі сприйняттям себе. Тоді мої стосунки з тілом були доволі дивними. Попри те, що я була худенькою, носила сукенки, відвідувала спортзал і важила стабільно кілограмів сорок, у власному тілі все одно почувалася дискомфортно. Улітку стався переломний момент: від антидепресантів, на яких я сиділа, різко почала стрибати вага і вперше перетнула позначку 50 кг. Від таких перепадів з’явилися розтяжки. Однак мені було нормально. Я взагалі лише тоді вперше відчула (звісно, через терапію теж), що мені комфортно з усіма своїми кілограмами й розтяжками.

Не скажу, що це було легко. Я пройшла різні етапи в житті: від «боже, я не хочу бачити це в дзеркалі» до «блін, я така класна»; один тиждень я почувалася мегачудово у своєму тілі, а інший — ненавиділа себе, не хотіла бачити свої відображення й мучилася думками, що зі мною не так.

Перше, що допомогло – коли почала прислухатися до себе, медитувати, розглядати власне тіло в дзеркалі. Узагалі, це неймовірно важлива процедура — дивитися на себе, вивчати всі складочки, деталі й намагатися знайти в цьому щось неповторне, особливе. Спершу, коли починаєш прискіпливо досліджувати себе, здавалося б, як це можна полюбити? Але, якщо подивитися на себе очима наших близьких, можна помітити зовсім інше. Наприклад, я почала звертати увагу на свої руки й шию лише після того, як друзі чи партнери підкреслювали їхню красу.

Тому ще одна порада – говорити зі своїми близькими людьми, які ваші риси їм подобаються, що їх приваблює. Надзвичайно важливо обмінюватися компліментами й чути слова підтримки від коханих. Це, зокрема, допомогло мені прийти до того, що я запросто можу робити знімки себе оголеної і спокійно роздягнутися на ню-фотосесії, бо моє тіло — класне.

Експерименти із зовнішнім виглядом — ще один спосіб на шляху до самосприйняття. Я пройшла багато етапів з макіяжем: або щодня наводила стрілки, малювала губи червоним та затоновувала обличчя, через що здавалася на 10 років старшою, або взагалі відмовлялася від мейкапу й обмежувалася лише якимись кремами. А тепер почуваюся комфортно і з природним виглядом, і з яскравим макіяжем. Для мене насправді дуже важлива штука — мати змогу фарбуватися, як мені цього хочеться. Тому я, наприклад, переїхала з Франківська до Києва — відчуваю тут більше свободи бути собою. Зараз мої стосунки з мейкапом — про те, що мені комфортно, а не як я мушу виглядати на думку суспільства. Головне, розуміти, що вам близьке — багато макіяжу чи зовсім без нього, і не змушувати себе робити з собою те, що вам не до душі.

Авторка ілюстрації: Mari Kinovych

Потрібна порада?

Тут ти можеш анонімно поставити нам питання, запропонувати тему для статті чи попросити особистої поради, що стосується сексу, здоров’я чи стосунків. Ми, або наші кваліфіковані експерти, відповімо тобі на імейл.

Я згоден(а), щоб моє питання з’явилося у розділі «Поради».