Залежність від сексу: що це таке та як подолати

Залежність від сексу можна порівняти з укусом комара: сильно свербить, але якщо почухати – свербітиме ще сильніше. Але не чухати ти не можеш. Залежні не відчувають (чи майже не відчувають) розрядки після сексу, а бажання займатися ним з’являється знову і знову. Відтак приходять почуття провини й обіцянки самим собі, що це більше не повториться. Таким чином постійне бажання сексу заважає людині нормально жити.

Спільне дослідження науковців з Норвегії, Великобританії та Америки показало, що більш схильними до появи гіперсексуального розладу або залежності від сексу є молоді люди, екстраверти з високим рівнем емоційності, спонтанні у своїй поведінці й рішеннях.

Як зрозуміти, чи є в мене залежність?

Навіть якщо ви часто і подовгу займаєтеся сексом (або мастурбуєте) – це ще не привід підозрювати у себе залежність. Якщо ваше статеве життя не заважає вам займатися звичними справами – працювати або вчитися, зустрічатися з рідними та друзями, спати, їсти, гуляти тощо – тоді немає підстав хвилюватися. Тим більше це нормально, якщо ви тільки почали інтимні стосунки з новим партнером і бажання зайнятися з ним чи з нею сексом просто витісняє здоровий глузд! Скоріш за все, вам просто подобається секс, вітаємо!

Але ви не можете бути впевненими, що ви чи ваш партнер залежні від сексу, поки такий діагноз не поставить спеціаліст. Секс-терапевтка Паула Голл називає імовірні тривожні дзвіночки: підвищена секретність, самоізоляція, постійна пригніченість, уникання відповідальності в парі, родині та соціумі. Нерідко додаються ще дратівливість, хронічна втома, тривожність, депресивні настрої, частий перегляд порно, уникання сексу, еректильна дисфункція. Але навіть у разі збігу цих симптомів не спішіть діагностувати залежність – такій поведінці може бути й інше пояснення. Останнє слово за терапевтом.

Що може бути причиною сексуальної залежності?

Гіперсексуальний розлад може бути наслідком збоїв у виділенні гормону дофаміну або зміни нейронних зв’язків у дитинстві. Наприклад, якщо малюк не отримує вдосталь тепла, уваги й турботи, в його мозок, що розвивається, можуть записатися небажані зміни, які зроблять його в майбутньому більш схильним до залежностей, зокрема й від сексу.

Проблема може мати також психологічне підґрунтя. Наприклад, якщо дітей змалку вчити, що тілесність та сексуальні бажання – це щось бридке та ганебне, в дорослому віці їм буде складніше сприймати свою сексуальність як норму. Причиною може бути й сексуальне насильство, пережите в минулому.

У всіх цих причин є одна спільна риса – сором, який часто супроводжує сексуально залежних людей. І розлад може з’явитися як спосіб боротьби з соромом, поки сам не стає джерелом почуття провини, заганяючи в порочне коло, звідки складно вибратися.

Як вилікувати гіперсексуальний розлад?

Насамперед необхідно звернутися по допомогу до спеціаліста – сексопатолога або терапевта.

Перше, що зробить терапевт, – допоможе вибудувати кордони, які не дозволять піддатися нездоровій сексуальній поведінці. Найскладнішою в усьому процесі терапії є боротьба з соромом. Необхідно розібратися в його причинах і випрацювати індивідуальну тактику для усунення цього почуття у зв’язку із сексом і сексуальністю. Для цього використовують метод ведення щоденника, проходження 12 кроків програми Анонімних сексоголіків та інші способи терапії, які допоможуть людині зрозуміти, що секс – нормальна частина життя.

Через гіперсексуальний розлад страждає не лише залежна людина, а і її сім’я та друзі. Найкращим способом профілактики цієї проблеми є зняття табу з теми сексу, сексуальна освіта дітей та молоді, а також розвіювання міфів про те, що секс – це соромно.

Авторка тексту: Марта Дорошенко

Авторка ілюстрації: Уныво